У неділю, 28 червня 2026 року, український президент зробив тонкий і дуже влучний політичний крок. Під час відкриття погруддя Іванові Мазепі у Києво-Печерській лаврі він також оголосив про намір звести великий пам’ятник гетьману, якого реабілітували в пантеоні героїв країни. Водночас було названо і місце для монумента — одну з найчутливіших для киян точок, навколо якої вже давно триває міська суперечка: чи варто наділяти площу біля Бессарабського ринку історичним змістом, чи, навпаки, розвантажити її нейтральним фонтаном. Саме другий варіант підтримує Віталій Кличко.
Однією заявою Володимир Зеленський не лише підкреслив місце Івана Мазепи — діяча, який присвятив своє гетьманське служіння і власні статки Україні та Києву — у національному пантеоні, а й фактично адресував репліку Віталію Кличку. Президент запропонував встановити пам’ятник гетьманові на локації, яка вже понад 10 років залишається предметом дискусій: на перетині Хрещатика й бул. Тараса Шевченка, навпроти Бессарабського ринку. Це місце має складну історію: до 2014-го там стояв пам’ятник Леніну, ще раніше — німецька шибениця, де страчували ймовірних партизанів, а до того там узагалі було лютеранське кладовище. Саме тому Кличко пропонував встановити фонтан, щоб, за його логікою, «змити водою» погану енергетику і важкі спогади.
Політтехнолог Олег Постернак у Facebook назвав обидва варіанти суперечливими. На його думку, встановлення Мазепи на місці Леніна створює ризик пропагандистського штампу. Він нагадує, що Леніна в центрі столиці навіть у Радянській Україні сприймали як формальний ідеологічний жест, тому, вважає Постернак, не варто підставляти Мазепу під такий самий стереотип. У такому разі, пише він, гетьман завжди залишатиметься тінню Леніна. Ідею фонтану експерт також критикує, вважаючи її проявом ретроградної естетики застійних 70-х.
Натомість Постернак пропонує відмовитися від обох задумів і замість Леніна, шибениць та інших траурних ремінісценцій встановити монумент Героям України або пам’ятник віковічній Українській державності. Йдеться про символ без прив’язки до конкретних прізвищ чи епох, але зосереджений на одній ідеї — Україні. У коментарях під його дописом розгорнулася дискусія. Телеведуча Наталія Мосейчук підтримала варіант із пам’ятником Мазепі. Вона зауважує, що через 30 років ніхто вже не згадає, що Мазепа замістив Леніна, тоді як фонтани традиційно були місцем збору, хоча, на її думку, не зовсім зрозуміло, кому збиратися посеред проспекту.
Політолог Олексій Голобуцький, киянин у кількох поколіннях, заперечує таку позицію. Він згадує, що ще в дитинстві завжди «чомусь знав»: бульвар Тараса Шевченка до буремних подій початку ХХ століття був Бібіковським. На його переконання, кияни завжди пам’ятатимуть, хто саме і з якої причини стояв на цій ключовій локації. Голобуцький вважає, що для Мазепи є безліч місць, безпосередньо пов’язаних із ним і його добою. Ідею фонтану він коментувати не хоче, додаючи, що мер теж не тут народився.
Попри суперечки навколо конкретного місця, головною в цій дискусії залишається тема повернення імені Івана Мазепи до українського героїчного пантеону. Саме в цьому, переконаний політичний експерт, викладач КНУ ім. Т. Шевченка Ігор Петренко, і полягає сенс ініціативи президента. У дописі на Facebook він зазначає, що актуалізація постаті Мазепи — це не лише реабілітація конкретного історичного діяча, а радше зміна оптики у сприйнятті власної історії та порушення питання суверенітету пам’яті, що, на його думку, особливо доречно після скандалу з польським присмаком і поверненням Білого Орла. У такій логіці, каже Петренко, Віталію Кличку доведеться поступитися, адже питання державотворення переважає вольнощі місцевого самоврядування.
Політолог наголошує: порожнє місце після поваленого Леніна — це не просто вільний постамент, а звільнене право самостійно ухвалювати рішення. На його думку, йдеться про демонтаж чужої системи оцінок, у якій українцям відводили роль народу без власних великих постатей.
Іншу позицію висловлює нардеп одного з перших скликань Артур Білоус. Він вважає, що питання встановлення пам’ятників у столиці все ж належить до компетенції місцевої влади, тож саме їй і слід віддати це рішення. Водночас Білоус погоджується, що постать Івана Мазепи є справді визначальною для Києва й України та заслуговує на меморіалізацію. Проте, на його думку, робити це слід не на цій локації, а ближче до місць, пов’язаних із гетьманом, адже Хрещатик на початку ХVIII ст. був незаселеним болотом.
При цьому, як зазначає Білоус у дописі на Facebook, хоча він і не є великим прихильником мера Києва Віталія Кличка, саме в цьому випадку з ним погоджується: на місці Леніна краще встановити стильний фонтан. Такий варіант, вважає він, у майбутньому не створюватиме спокуси знову щось зносити, якщо черговий раз зміниться роза політичних вподобань. Крім того, на його переконання, пора плекати переможців, а не лише оплакувати переможених, пантеонізуючи їх.
Нагадаємо, що у квітні 2026-го, коли у КМДА знову актуалізували дискусію про встановлення фонтану навпроти Бессарабського ринку, Інформатор збирав думки видатних киян щодо цієї ідеї. Її противники називали задум «квінтесенцією ганебного кітчу» і пропонували створити там арт-об’єкт без ідеологічного навантаження. Водночас прихильники фонтану погоджувалися: енергетика цього місця справді дуже важка, і, можливо, її вдасться «змити водою».
Окремо ми досліджували й історію самої локації. До початку ХІХ століття тут містився лютеранський цвинтар. Пізніше, коли почалася розбудова Хрещатика, на цьому місці облаштували бульвар, який назвали на честь Київського військового губернатора Дмитра Бібікова. А на його початку, на перетині з Хрещатиком, створили торговельні ряди, що згодом перетворилися на Бессарабський ринок.
