Великодній пікнік на березі Дніпра став справжнім випробуванням для київської журналістки Світки Березівської, яка разом із синами та собакою Матільдою застрягла в піску на майже чотири години. Великдень-2026 у Києві святкували, незважаючи на воєнний стан, і це свято стало не лише важким, а й зворушливим. Виснажені, мокрі, без зарядки та майже без бензину, вони вже втратили надію на порятунок. Проте поліція все ж знайшла їх у темряві і не залишила напризволяще.
Деталі цієї великодньої пригоди Березівська поділилася у Facebook, і її пост швидко зібрав сотні реакцій. Журналістка з каналу 1+1 вирушила святкувати Великдень на мальовничий берег Дніпра. На перший погляд, відпочинок виглядав ідеально: вода, діти, собака, трохи зелені після мегаполісу. Але вже тоді з’явився тривожний знак – молодший син знайшов уламок шахеда неподалік дерева, граючись на березі.
Коли сім’я зібралася їхати додому, автомобіль застряг у піску на схилі. Чим більше Березівська намагалася виїхати, тим глибше автівка йшла вниз. Боротьба тривала майже чотири години: лопати, дошки, поштовхи, копання – і все марно. Ситуація ускладнювалася: телефони сіли, залишився лише один, у сина, але зарядки не виявилось, а бензин добігав кінця. У якийсь момент автомобіль почав сповзати в річку, і колеса занурились у воду.
Викликати евакуатор не вдавалося – пояснити своє місцезнаходження було практично неможливо: ні адреси, ні нормальної дороги – лише “десь біля Дніпра через Троєщину через ліс”. Геолокація не допомагала, і всі по черзі відмовляли. Комендантська година наближалася, у небі вже літали ворожі дрони. Від безвиході жінка зателефонувала до 102, скинула геолокацію, але отримала лише повідомлення про реєстрацію звернення, а потім тишу.
Несподівано пролунав дзвінок: поліцейські повідомили, що їдуть і просили не хвилюватись. Патрульна Ірина Росовецька та патрульний Павло знайшли родину в темряві, хоча їхня машина також почала грузнути в піску. Незважаючи на ворожі безпілотники у небі та комендантську годину, екіпаж не залишив сім’ю – телефонував, шукав трос, домовлявся. Близько опівночі Сергій Babak зі своєю Toyota Tundra відгукнувся на допомогу, і за 15 хвилин автівка журналістки була витягнута на тверду землю.
Ці слова синів стали для Березівської найціннішою частиною тієї ночі. За її словами, діти повірили не лише в поліцію, а й у країну, де тебе не залишать одного в пастці. Додому вони їхали під звуки повітряної тривоги, але їхали. А Сергій поїхав далі – рятувати інших.
Великодня ніч 2026 року у Києві проходила в умовах воєнного стану, з чинною комендантською годиною та посиленим патрулюванням. Обмеження нічного пересування є ключовим елементом безпеки столиці з початку повномасштабного вторгнення. Поліція пояснювала, що вулицями у цей час проводяться контрдиверсійні та антитерористичні заходи, і порушники наражають на небезпеку не лише себе, а й інших. Тому будь-яке затримання на вулиці під час комендантської години – це не формальність, а питання реальної безпеки.
Тієї ж ночі над Київщиною фіксували ворожі дрони, нагадуючи про умови, в яких живе столиця. Київ неодноразово зазнавав ударів шахедів та ракет, і кожна така ніч вимагала від рятувальників, поліцейських і волонтерів надлюдських зусиль. Патрульні продовжують нести службу навіть під час тривоги, і саме в ці моменти найбільш помітно, де закінчується “обов’язок” і починається справжній вчинок. Ця велика пасхальна ніч – черговий доказ.
