З 2 по 3 квітня 2026 року Росія здійснила масовану комбіновану атаку, яка включала кілька нових тактичних елементів, що, за словами офіцера ЗСУ Сергія Місюри, є важливими для розуміння ситуації. Ця атака стала черговою в серії подібних ударів по Київщині та Україні в цілому, але 3 квітня виділилася двома особливими аспектами, які можуть стати новою нормою. Сили ППО зуміли знешкодити 541 з 579 цілей, серед яких 26 ракет і 515 безпілотників, включаючи 515 з 542 шахедів. Проте жодна з 10 запущених балістичних ракет “Іскандер-М” не була перехоплена, що стало темою окремого аналізу від Місюри. Він зазначив, що атака не є унікальною: близько 500 шахедів, 30 крилатих ракет і 10 балістичних ракет – це звичайні показники для останнього часу. Тривала пауза після попереднього великого обстрілу створила враження про “хілінькість” удару, але факти спростовують це. Місюра розпочинає свій аналіз з подяки захисникам неба, підкреслюючи їх стабільно високий відсоток збиття: “Вони, як завжди, на висоті, підтримуючи високий відсоток збиття. А враховуючи події в Ірані, ми точно на висоті.”Перша незвичайна деталь полягає в часі атаки. На відміну від звичних нічних атак, цього разу дрони діяли вдень, до обіду. Це суттєво розширює охоплення людей тривогою в найактивніший час доби – під час робочого ранку, поїздок та звичного ритму міського життя. Офіцер пояснює логіку ворога в двох аспектах: психологічному та операційному. Операційний розрахунок також має практичний характер. Після нічного чергування підрозділи ППО та мобільні вогневі групи відходять на відпочинок, адже “люди не термінатори”, зауважує Місюра. Ворог свідомо розраховує на зниження кількості активних бойових постів, що підвищує ймовірність прольоту окремих цілей. Через тривалість атаки її сприйняття могло бути спотвореним, хоча реальний масштаб відповідає типовим показникам попередніх обстрілів. Офіцер також зазначає, що перехід ворога на “весняно-літні цілі” може призвести до збільшення пауз між великими атаками. Друга ключова деталь стосується балістичних ракет, і ситуація тут викликає занепокоєння. Із 10 запущених “Іскандерів-М”, що стартували з Ростовської та Курської областей, жоден не був знищений. Місюра чітко підкреслює, що відповідальність за це не лежить на силах ППО: усі регіони в 500-кілометровому радіусі від точок пуску, куди могли долетіти “Іскандери-М”, були вражені. Він проводить паралель із 2022 роком, коли засоби ППО не могли протистояти надшвидким протикорабельним ракетам Х-22/32 – ситуація аналогічна: не відсутність ракет-перехоплювачів загалом, а їх відсутність у конкретних місцях у конкретний момент. Це питання кількості батарей і густоти прикриття, яке не може бути рівномірним по всій країні. Підсумовуючи, офіцер пропонує розглядати ситуацію в ширшому стратегічному контексті, а не лише через призму однієї зруйнованої вулиці в Коростені або нульового збиття балістичних ракет. Він нагадує, що навіть Емірати з батареями THAAD не можуть повністю відбити менші атаки. Стан нафтогазової галузі Росії погіршується, а весняна посівна кампанія у ворога також не йде за планом. Атака 3 квітня відбулася в контексті тривалої серії масованих ударів, якими Росія тероризувала столицю та Київщину протягом усього року. Наприкінці грудня 2025 року Київ зазнав одного з найбільш руйнівних обстрілів зимового сезону – з Кинджалами, Калібрами та сотнями дронів, основними цілями стали об’єкти енергетичної інфраструктури. Рятувальники евакуювали мешканців з уражених будинків у Дарницькому та Дніпровському районах, а на Лівому березі запровадили аварійні відключення. Ця атака закріпила зимову тактику знищення генерації та теплопостачання, яку Росія послідовно застосовувала проти мирного населення. У березні 2026 року Росія не зменшила тиску. Атака 7 березня залишила тисячі будинків без тепла через пошкодження об’єкта критичної інфраструктури, а уламки ракет впали в кількох районах столиці, троє людей отримали поранення. Ці удари ілюструють те, про що попереджає Місюра: ворог методично шукає вразливі місця в системі ППО, чергує нічні та денні атаки, балістику та масовані дрони, щоб перевантажити захист і досягти максимального психологічного ефекту. Тактична гнучкість противника вимагає постійної уваги з боку захисників.
