У Києві небайдужі містяни допомогли 80-річній пенсіонерці відновити стаціонарний телефон, який був для неї єдиною ниткою зв’язку зі світом і подругами. Для літньої жінки це не просто засіб зв’язку, а можливість не почуватися самотньою, тож така допомога виявилася для неї справді важливою.
Про цю зворушливу історію у Facebook розповіла киянка й активіст “Активних громадян” Ірина Ковальчук. За її словами, вона побачила 80-річну бабусю ввечері на автобусній зупинці майже за Києвом. Жінка розпитувала перехожих, чи не знають вони, де розташований офіс “Укртелекому”. Згодом вони поїхали разом, і тоді з’ясувалося, що деякий час тому у пані Валентини вимкнули стаціонарний телефон.
Як розповіла Ірина Ковальчук, пані Валентина вже їздила до головного офісу Укртелекому і залишила там заяву. Пізніше виявилося, що це були кілька слів на клаптику паперу з проханням підключити її номер. Оскільки телефон так і не підключили, жінка й далі шукала офіси Укртелекому, яких колись у Києві було багато.
Ірина Ковальчук зазначила, що не була певна, чи вдасться вирішити проблему. Номер могли анулювати за несплату або вже передати іншому абоненту. До того ж, за її словами, ера стаціонарних телефонів уже минула. Попри це, вона написала листи до Укртелекому та омбудсмена Дмитра Лубінця.
За тиждень їй зателефонувала менеджерка з офісу телекомунікаційної компанії. Вона пояснила, що абонентів стаціонарного зв’язку вже давно перевели на радіотелефони, а кабелі демонтували, тому повернути стаціонарний зв’язок більше неможливо.
Як пояснила Ірина, для постійних клієнтів компанія надсилала радіотелефони безкоштовно. Такий апарат свого часу направили і пані Валентині, однак вона не забрала його з пошти.
Після цього почався процес встановлення. Укртелеком повторно надіслав апарат і поклав у коробку детальну інструкцію. Також хотіли відправити до бабусі технічних працівників, але всі розуміли, що вона просто не впустить їх до житла. Зрештою, як каже помічниця, телефон вдалося встановити.
“Ми по декілька разів дзвонили пані Валентині, бо радіємо, як малі діти, що все вийшло!” – резюмувала у дописі активістка.
Подібні прояви доброти у столиці стають дедалі помітнішими. Раніше Інформатор розповідав, як київські патрульні підтримали переселенця із Донбасу, коли той опинився у скруті серед столиці.
Під час повномасштабного вторгнення Київ став містом контрастів. Тут живуть сотні тисяч переселенців, самотніх літніх людей і тих, хто щодня стикається з побутовими труднощами в умовах обстрілів та знеструмлень. У таких обставинах прості людські вчинки — допомога з телефоном, підвезти когось чи поділитися їжею — набувають особливої ваги. Вони нагадують, що солідарність у суспільстві проявляється не лише у великих жестах, а й у щоденній турботі.
Для людей старшого віку самотність залишається одним із найсерйозніших викликів. Коли зникає звичний спосіб зв’язку, це може викликати тривогу і відчуття повної відрізаності від світу. Саме тому кожен випадок, коли хтось зупиняється, щоб допомогти, має значення значно ширше за одну конкретну історію — незалежно від того, чи це сусід, патрульний або випадковий перехожий.
Літні кияни часто опиняються в центрі суспільних дискусій, і не завжди через позитивні новини. Нещодавно у столиці трьох пенсіонерок оштрафували на понад 4 тисячі гривень за те, що вони зривали бузок у дворі. Ця історія викликала широку дискусію в мережі: більшість киян підтримали бабусь і засудили виклик поліції на літніх жінок через квіти. Цей випадок ще раз показав, що ставлення до пенсіонерів у місті залишається чутливою темою.
Водночас літні люди у Києві нерідко стають жертвами шахраїв. Зловмисники користуються довірою пенсіонерів і вигадують складні схеми обману. Так, у киянки шахраї видурили майже 29 тисяч доларів, розігравши перед нею виставу з “перевіркою” від фальшивих співробітників спецслужби. Саме тому уважність і людяність до літніх сусідів — це не лише прояв доброти, а й реальний захист для найвразливіших мешканців міста.
