Київська міська прокуратура звернулася до суду з позовом, щоб зобов’язати балансоутримувача Голосіївської водонапірної башти укласти охоронний договір на цей об’єкт культурної спадщини. Провадження у справі вже відкрито. Без такого договору башта залишається юридично незахищеною від можливого знесення або перебудови.
Як повідомляє Київська міська прокуратура, йдеться про об’єкт культурної спадщини — водонапірну башту в Голосіївському районі столиці. Уповноважена власником особа, яка є балансоутримувачем споруди, тривалий час не виконує передбачений законом обов’язок, через що належне збереження об’єкта стає неможливим.
Попри офіційний статус пам’ятки, необхідних юридичних кроків для її захисту досі не здійснено. У прокуратурі наголошують, що відмова від підписання документів створює загрозу руйнування споруди або її незаконної перебудови.
Голосіївська водонапірна башта має висоту 30 метрів. На початку 2023 року її офіційно включили до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини міста Києва. Фахівці вважають цю будівлю зразком промислової архітектури XX століття та важливим елементом Садиби Української сільськогосподарської академії. Також її називають найвищою точкою Голосіївського району і візитівкою цієї місцевості.
Наприкінці 2022 року активісти заявляли, що забудовник ЖК “Голосіївські вежі” обгородив парканом ділянку між будинками 9 та 11 на вулиці Генерала Родимцева, і башта опинилася всередині цієї території. Тоді представник забудовника повідомляв, що споруду нібито планують демонтувати через аварійний стан. Водночас “Мапа Реновації” виступала за збереження башти та пропонувала нове використання простору — зокрема як оглядового майданчика або місця для виставок та інсталяцій.
Одна із судових справ стосувалася скасування додаткової угоди, яка надавала забудовнику ТОВ “МЖК “Оболонь” можливість зводити об’єкти на території пам’ятки. У 2023 році Північний апеляційний господарський суд не задовольнив апеляцію прокуратури, що фактично відкривало шлях до потенційної забудови. Пізніше Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду підтримав касаційні скарги прокуратури та Київської міської ради і скасував рішення апеляційної інстанції.
У листопаді 2025 року Господарський суд Києва відхилив позов прокуратури щодо повернення землі під баштою у власність держави. Тоді ГО “Спадщина Київ” повідомляла, що після цього башта й далі залишалася за будівельним парканом. Тепер прокуратура ініціювала новий судовий процес — щодо охоронного договору, який має юридично зобов’язати власника утримувати споруду відповідно до вимог закону.
У Києві є ще одна така споруда — башта-сестра на території ВДНГ, яка має статус пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення. Натомість Голосіївська башта поки лише формально перебуває у переліку щойно виявлених об’єктів, і саме ця юридична неврегульованість, як випливає з ситуації, залишає забудовнику простір для маневру.
Раніше представник забудовника з боку суборендаря “Голосіївські вежі” Максим Гринь публічно стверджував, що башта є “типовою, не унікальною” та “аварійною” спорудою. Однак під час засідання у Верховному Суді представник МЖК “Оболонь” Бєлкін висловив іншу позицію і заявив, що існує бачення, як башту можна “інтегрувати в забудову”. “Я хочу щоб вона зберіглася”, — сказав Бєлкін. У прокуратурі вважають, що подібних заяв недостатньо, і наполягають саме на юридично обов’язковому договорі.
Відсутність охоронного договору у випадку Голосіївської башти — не поодинока проблема, а характерна вразливість київських пам’яток. Навесні 2025 року суд поновив оренду землі під баштою для забудовника МЖК “Оболонь”, попри те, що споруда має статус об’єкта культурної спадщини. Тоді суддя Олена Яценко відмовила у задоволенні апеляційної скарги прокуратури, і башта знову опинилася під загрозою. Ця історія засвідчила, що навіть офіційний охоронний статус не забезпечує реального захисту без належних договорів і судового контролю.
Проблема забудови, що ігнорує охоронний статус будівель, стосується не лише Голосієва. Два сусідніх будинки на Хрещатику зазнали пошкоджень через будівництво торгового центру на Хрещатику. У квартирах з’явилися тріщини на стелях і зовнішніх колонах, хоча роботи тривали всупереч судовим заборонам. Обидві історії вказують на системну кризу у сфері захисту архітектурної спадщини в Києві.
