Ракетні удари по Києву завдають прихованої шкоди навіть тим пам’яткам, у які снаряди не влучають безпосередньо. Вибухові хвилі передаються через ґрунт і поступово послаблюють конструкції давніх споруд, зокрема Софії Київської. Під час масованих атак на столицю прилади фіксували коливання силою до трьох балів — цього достатньо, щоб з часом деформувати окремі вузли та перекриття.
Богдан Купльовський, завідувач відділу сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики імені Суботіна НАН України, зазначив, що лише 2-3% енергії хімічного вибуху переходить у механічні коливання ґрунту. Однак навіть такої частки достатньо, щоб пошкоджувати давні будівлі поблизу місця детонації. Найбільшу небезпеку становлять тривалі та регулярні вібраційні навантаження, які поступово руйнують окремі конструктивні елементи без помітних змін у зовнішньому вигляді споруди.
Фахівець наголосив, що Софія Київська є винятком серед столичних пам’яток, адже лише тут наразі діє цілісна система сейсмічного моніторингу. На інших об’єктах культурної спадщини Києва таких комплексів немає через брак фінансування та складність систем. Спеціальні датчики вимірюють коливання фундаменту і самої конструкції від різних чинників — від міських транспортних вібрацій до вибухових хвиль від обстрілів. Отримані дані дають інженерам змогу визначати найбільш уразливі місця та планувати укріплення.
Купльовський також додав, що системи моніторингу для пам’яток мають охоплювати одразу кілька типів загроз: кліматичні зміни, сейсмічну активність і техногенний вплив. Окремо він наголосив на потребі готувати більше фахівців, здатних працювати з відповідним обладнанням. На об’єктах критичної та енергетичної інфраструктури такий моніторинг уже є обов’язковим, а для культурної спадщини — поки ні.
Сейсмолог пояснив, що давні споруди тисячоліттями витримували природні землетруси, однак систематичні вибухові коливання є принципово іншою загрозою. На відміну від поодинокого землетрусу, регулярні удари накопичують мікродеформації в конструкції. Видимих руйнувань може не бути роками, але вузлові з’єднання та перекриття поступово втрачають міцність. Саме тому фіксація пікових прискорень на різних частотах є критично важливою для розуміння реального стану будівлі.
Відсутність моніторингу на більшості київських пам’яток означає, що ступінь накопиченого пошкодження наразі невідомий. Це унеможливлює своєчасне планування реставраційних і зміцнювальних робіт. Втрата культурних об’єктів є незворотною, тому системи спостереження мають бути пріоритетом, а не факультативом.
У середині червня Росія двічі вдарила по Успенському собору Києво-Печерської лаври. Гендиректор заповідника Максим Остапенко підтвердив, що обидва удари були прицільними, а не випадковими. Перший безпілотник влучив у центр собору близько 01:30 і спричинив пожежу в куполі та верхніх ярусах. Пожежникам вдалося запобігти повному знищенню споруди, проте пошкодження виявилися серйозними.
За підсумками тієї ж атаки вигоріло близько 80% даху Успенського собору — одного з найдавніших храмів України та об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Постраждали також скарбниця Національного музею історії України, Музей книги і друкарства та Національна історична бібліотека поблизу. Пожежникам вдалося не допустити проникнення вогню всередину собору, однак руйнування зовнішніх конструкцій виявилися значними.
