Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень (КП УЗН) Деснянського району Києва встановило 175 обмежувальних стовпчиків уздовж тротуару на проспекті Червоної Калини, 2Б з метою захисту зеленої зони та запобігання хаотичному паркуванню. Проте, встановлення стовпчиків у столиці вже неодноразово викликало публічні суперечки через відсутність узгодженості дій різних комунальних служб. Районна адміністрація розглядає ці роботи як частину системного благоустрою та підвищення безпеки пішоходів. Однак, кияни почали сумніватися в раціональності та економічній доцільності такого рішення. Активіст Дима Пилипенко звернувся до Деснянської РДА та її керівника Максима Бахматова з питанням, чи не було б дешевше та ефективніше встановити три металеві стовпчики на початку тротуару, щоб повністю заблокувати доступ автомобілів, ніж кожні чотири роки вкопувати кілька сотень дерев’яних конструкцій уздовж усього тротуару. Активіст підкреслює, що дерев’яні стовпчики швидко зношуються і потребують регулярного відновлення. Таким чином, витрати на їхнє циклічне встановлення можуть виявитися значно більшими, ніж одноразова установка надійніших металевих обмежувачів у точках в’їзду. Суть пропозиції полягає в тому, що якщо встановити фізичний бар’єр на початку тротуарної ділянки, автомобіль не зможе заїхати, незалежно від кількості стовпчиків, розставлених далі. Нинішній підхід із розстановкою стовпчиків по всьому периметру зеленої зони лише частково обмежує заїзд, але не унеможливлює його, оскільки водії можуть заїжджати через проміжки або ігнорувати дерев’яні конструкції. Деревина також менш стійка до механічного впливу, ніж метал, що робить дерев’яні стовпчики вразливими до пошкоджень. Окрему проблему Пилипенко вбачає у відсутності координації між двома комунальними підприємствами в Деснянському районі. КП УЗН відповідає за зелені насадження та намагається захистити їх від автомобілів, встановлюючи стовпчики. Натомість КП ШЕУ відповідає за утримання тротуарів, але, судячи з ситуації на проспекті Червоної Калини, не вживає аналогічних заходів для захисту пішохідного покриття. Тротуари руйнуються так само інтенсивно, як і зелена зона, а обидва підприємства не аналізують загальну картину. Тротуар не призначений для руху та стоянки автомобілів, і кожен заїзд авто на пішохідну зону прискорює знос покриття та загрожує пішоходам, особливо дітям, людям похилого віку та людям з інвалідністю. Відсутність єдиного підходу між підприємствами свідчить про те, що кожна служба працює ізольовано, не погоджуючи свої дії та не усвідомлюючи повного обсягу проблеми. Деснянська РДА у своєму офіційному повідомленні зазначила, що роботи виконуються в рамках системного підходу до створення комфортного, безпечного та впорядкованого міського простору для мешканців. Адміністрація планує продовжувати такі роботи по всьому Деснянському району. Проте, конкретного пояснення щодо вибору дерев’яних стовпчиків замість більш надійних рішень, зокрема металевих обмежувачів, не було надано. Проблема заїзду автомобілів на тротуари є хронічною для всього Києва, а не лише для Деснянського району. У лютому 2026 року Інформатор повідомляв, що автомобілі на тротуарі поблизу Національної опери повністю перекривали пішохідний хідник, змушуючи перехожих шукати обхідні шляхи. Незважаючи на роботу паркувальних інспекторів та регулярні евакуації порушників, ситуація повторюється в різних частинах міста, підтверджуючи, що точкові заходи без системного рішення не дають результату. Окремим питанням залишається єдина система управління паркувальними стовпчиками. Раніше Інформатор повідомляв, як боларди біля Бесарабки стали інструментом вибіркового доступу, де деякі особи мали спеціальні ключі для відкриття стовпчиків. Київрада ухвалила рішення про масштабне “переписування” болардів у столиці та створення єдиної цифрової системи їхнього обліку та управління, щоб покласти край хаосу, коли ніхто не знає, скільки таких конструкцій у місті, чиї вони та хто відповідає за їхнє обслуговування.
