Ядерний експерт Greenpeace Шон Берні попередив, що об’єкт “Укриття” над четвертим реактором Чорнобильської АЕС може зруйнуватися у будь-який момент. За оцінками, наслідки удару дрона у лютому 2025 року перекреслили десятиліття міжнародних зусиль з ядерної безпеки. Берні зазначає, що якщо конструкція впаде, термінові роботи з контролю радіоактивності на станції стануть фактично неможливими. На думку експерта, Росія свідомо використовує ядерний чинник як зброю проти України. У своєму інтерв’ю УНІАН Берні розповів, що Новий безпечний конфайнмент (НБК) був герметичним середовищем до ночі 14 лютого 2025 року, коли туди влучив російський ударний дрон. Вибух і подальше горіння утворили отвір у просторі під дахом, що унеможливило підтримання режиму негативного тиску — ключового механізму, який запобігає виходу радіоактивних частинок назовні. Система негативного тиску є одним з основних інструментів контролю радіоактивності всередині конфайнменту. Її суть полягає в тому, що у просторі під дахом НБК підтримується вищий тиск, ніж біля реактора, що змушує повітря рухатися всередину. Після атаки дрона цей механізм перестав працювати, а отвір у даху унеможливлює підтримання необхідного перепаду тиску. Берні змалював можливий сценарій обвалу: радіоактивний пил може піднятися всередині НБК і потрапити назовні. Він підкреслив, що пил навряд чи пошириться на сотні кілометрів, але локальне забруднення навколо НБК та прилеглих ядерних об’єктів буде настільки значним, що проведення робіт на станції стане вкрай складним. Мова йде про три реактори ЧАЕС та сховища ядерного палива, обслуговування яких є критично важливим для безпеки регіону. Обвал означатиме, що всі плани подолання наслідків катастрофи доведеться розробляти з нуля. Експерт також попередив, що поки тривають російські атаки, ризик повторного удару залишається постійним. Навіть непряме влучання потужної зброї поблизу об’єкта може спричинити сейсмічні коливання, які обвалять нестабільні конструкції першого саркофага. За оцінками директора ЧАЕС Сергія Тараканова, повне відновлення конфайнменту може тривати від трьох до чотирьох років і вимагатиме значного міжнародного фінансування. Наразі Україна уклала грантову угоду з Європейським банком реконструкції та розвитку, і перші ремонтні роботи планується завершити до кінця 2026 року. Перший об’єкт “Укриття” — бетонний саркофаг — звели над зруйнованим реактором менш ніж за сім місяців після катастрофи 26 квітня 1986 року. Це був один з найскладніших будівельних проєктів в умовах небезпеки: понад 200 тисяч ліквідаторів працювали за гранично допустимих доз опромінення, зводячи конструкцію висотою понад 60 метрів. До листопада 1986 року саркофаг накрив зруйнований реактор і запобіг масштабнішому радіоактивному забрудненню. Однак, споруду зводили як тимчасове рішення, розраховане на 25-30 років служби, і вже за кілька десятиліть вона почала давати серйозні тріщини. Усвідомлення крихкості першого саркофага спонукало міжнародну спільноту об’єднатися навколо амбітнішого проєкту. Завдяки фінансуванню 45 країн у 2010-х роках розпочалося будівництво Нового безпечного конфайнменту — сталевої арки вартістю 1,5 мільярда євро. У 2016 році НБК насунули по рейках і накрили ним старий саркофаг, а у 2019 році передали Україні. Конструкція мала стати герметичним “цехом” для безпечного демонтажу нестабільного першого саркофага. Плани щодо демонтажу внутрішніх конструкцій першого саркофага неодноразово переносилися через технічні труднощі та пандемію COVID-19, а тепер роботи відкладені до 2029 року. Атака дрона у лютому 2025 року знову зрушила ці плани. Нині фахівцям доводиться спочатку відновити захисні функції НБК, і лише після цього повертатися до питання демонтажу. За оцінками експертів, навіть невідкладний демонтаж нестабільних конструкцій вимагатиме не менше восьми років цілеспрямованої роботи. Попри пошкодження конфайнменту, роботи на ЧАЕС не зупиняються. На території станції монтують сонячну електростанцію, яка має зменшити залежність об’єкта від зовнішнього живлення. Ця ініціатива є частиною нової моделі енергетичної безпеки ЧАЕС в умовах війни. Стабільне електропостачання є критично важливим для роботи систем моніторингу та охолодження ядерних об’єктів. Наслідки Чорнобильської катастрофи відчуваються в регіоні й досі. Питання соціального захисту та виплат мешканцям зони відчуження залишається предметом дискусій. Кількість людей, що претендують на відповідні виплати, зросла, і держава витрачає на це близько 15 мільярдів гривень на рік. Стан захисної споруди над четвертим реактором викликає занепокоєння міжнародної ядерної спільноти, а пошкодження НБК загострює потребу в ресурсах і міжнародній підтримці.
